Однієї погожої суботи, 12 вересня 2020 року відбувся “Пікнік з хором “CANTUS” – інтерактивний перформанс, екскурсійний тур з музикою пам’ятками історії та архітектури Ужгородщини. Таким був анонс. Але насправді…
Організатори цієї імпрези – Академічний камерний хор “CANTUS ” та ГО “Pro Urbe” – допомогли створити новий для нас, надзвичайно цікавий формат дозвілля, що поєднав приємне з корисним в часі карантину, коли духовні потреби людини зростають в рази через обмеження в комунікації.
Кожен усвідомлює, що пізнання історії свого краю, зокрема рідної Ужгородщини, є важливою складовою духовного розвитку, самовдосконалення, розуміння себе як частини соціуму. Однак ЦЯ екскурсія зламала всі стандарти,і її нечисленні учасники відразу влилися в процес пізнання. Так, це були не грунтовні лекції від фахівців, не сповнені фантазій та вигадок розповіді екскурсоводів, але цікаві, змістовні коментарі про об’єкти культурної спадщини від дослідників історії та архітектури нашого краю, з неочікуваними фактами та їх дивовижними трансформаціями. З нами були знавці своєї справи, надзвичайно цікаві особистості – керівник археологічного музею, доцент УжНУ Володимир Мойжес, дослідник сакрального мистецтва, професор Михайло Приймич, відомий ужгородський архітектор, дослідник та захисник культурної спадщини Петро Сарваш, що в захоплені і водночас з легким відтінком жалю розкривали перед слухачами таємниці минулих часів рідних карпатських земель.
Приємною несподіванкою цього дня була і запашна ранкова кава зі смаколиками, якою дуже люб’язно пригощав усіх учасників цього дійства настоятель храму в Паладь-Комарівцях. І смачнюща традиційна страва справжнього ПІКНІКА (а саме так анонсована була подія) – бограч-гуляш від Михайла Манна на галявині під стінами Середнянського замку. Не забували присутні і про дотримання карантинних вимог у комфортабельному автобусі та відвіданих об’єктах культурної спадщини, насолоджувалися прогулянками на відкритому повітрі. Адже ми всі так скучили за спілкуванням та культурним дозвіллям!
Чудовий настрій і заворожуюча краса навколишньої природи та архітектури, невимушена атмосфера спілкування самих гостей (не обмежених умовностями концертної зали) та артистів камерного хору, добре знайома публіка та нові обличчя, цікаві знайомства і достовірна інформація, і – безумовно – фантастична, з різних епох та культур, глибока насичена чи то – прозора і срібляста за звучанням, але – завжди досконала МУЗИКА від камерного хору “CANTUS” та його незмінного керівника, справжнього майстра своєї справи – народного артиста України Еміла Сокача. Незабутні враження залишилися від поєднання строгої григоріаніки чи густоти барв музики Ерікса Есенвальдса (молодого композитора з Латвії) зі стрункими архітектурними формами та залишками витончених розписів у Паладь-Комарівській реформатській церкві (пам’ятка архітектури XIII ст.). Знаково прозвучали барокові “Miserere” Антоніо Лотті та хорові мініатюри Максима Березовського в похмурих підземеллях Середнянськихі виннихі підвалів XVIст. . Адже для кожної локації музикантами вдало були підібрані виконувані композиції. І хоча температурні умови (+12! в підвалах) стали на заваді виконанню однієї з родзинок музичної програми – вже згадуваного Е.Есенвальдса композиції з бокалами (не плутайте із Застольною піснею!) , та ще з більшою снагою зазвучав цей твір серед руїн замку XII ст. в с. Середнє.
І навіть під час прогулянки історичним маєтком відомого музиканта, підприємця і мецената Нандора Плотені у с.Великі Лази, коли у наших артистів була витримана музична пауза, все ж у кожного присутнього звучала в душі уявна музика романтичної доби – Ференца Ліста, Йоганеса Брамса, Еде Ременьї, дух яких витав навколо.
Потужним завершальним акордом насиченої програми цього дня з “Кантусом” і логічним заокругленням маршруту пізнання стало відвідання видатної пам’ятки старовини, однієї з перлин християнської культури XIII ст. – Горянської ротонди, в якій дбайливо збережені чудові фрески під могутніми склепіннями цієї давньої споруди. Неймовірний візуальний ряд поєднався тут із шедевральними творіннями української духовної музики, такої різної і такої могутньої за силою впливу на слухача. Згадаю наразі тільки три з них, але які! – це партесні співи”Слава, Єдинородний” від Миколи Дилецького, “Благослови, душе” Кирила Стеценка і чаруючі звуки “Многая літ” Валентина Сильвестрова. Забути ТАКЕ – нереально!
Залишилися глибокі емоційні враження від побаченого і почутого, пережитого в чудовому товаристві! І спогади – в світлинах, в душі та в серці!
Низький уклін всім – артистам, оповідачам, чудовій публіці, організаторам! Мабуть, далі буде..?